Лекція  №6.

Тема. МОНТАЖ ОБЛАДНАННЯ

ОСНОВИ МОНТАЖУ

                                               1. Загальні положення

Монтаж – встановлення обладнання або його складових частин на місце експлуатації за призначенням. Монтаж обладнання – комплекс робіт, що пе­редбачає збирання обладнання, його встановлення в робоче положення на передбаченому проектом місці, збирання та з’єднання в технологічні лінії та установки, випробування в режимі холостого ходу та під навантаженням, а також допоміжні, підготовчі та підгоночні операції, які не були виконані за тих чи інших причин при виготовленні обладнання.

Виробничий процес монтажу обладнання – сукупність операцій, в резуль­таті яких вихідні вироби машинобудування перетворюються в змонтований аг­регат, промислові лінії або технологічні установки, призначені для виготовлення необхідної продукції або для виконання закінченого технологічного процесу

Монтажний блок – комплекс, складові частини якого збирають перед установкою в проектне положення.

Технологічний процес монтажу – частина виробничого процесу монта­жу безпосередньо пов’язана з послідовною зміною та визначенням просторо­вого та якісного стану елементів обладнання, що монтується.

Відповідно до того, що монтаж обладнання включає: підготовчі, власне монтажні роботи, випробування змонтованого обладнання, технологічні про­цеси монтажу діляться на основні, підготовчі та пусконалагоджувальні.

В залежності від складності об’єктів, умов, будівельного майданчика та забезпечення матеріально-технічними та людськими ресурсами будівельно-монтажні роботи виконують відкритим, закритим чи комбінованим способом.

 

2. Принципи організації монтажних робіт

Монтажні роботи виконують за спеціально розробленим проектом орга­нізації монтажу, в якому відображені наступні основні питання та рішення:

-        календарний план робіт монтажу в цілому, а також монтажу окремих видів обладнання;

-        план площадки для монтажних робіт;

-        методи роботи, їх механізація, заходи по охороні праці та техніці безпеки;

-        технологічні схеми процесів монтажу окремих об’єктів обладнання в планах та розділах;

-        необхідність в підйомно-транспортному обладнанні, пристосуваннях, опорних пристроях та інструментах для механізації монтажних робіт;

-        необхідність у робочій силі відповідної кваліфікації;

-        розстановка спеціалізованих та монтажних бригад;

-        схеми суміщення монтажних робіт із будівельними та спеціально мон­тажними роботами;

-        кошториси на виконання монтажних робіт.

Для кожного проекту організації монтажних робіт розробляється про­ектно-кошторисна документація. До складу проектно-кошторисної доку­ментації входять: робочі креслення, кошториси, технологічні карти на мон­таж складного обладнання, що надходить окремими блоками; деталеровочні креслення на трубопроводи і металоконструкції індивідуального за­мовлення, паспорти на обладнання, що монтується, з комплектовочними відомостями, технологічні карти на виготовлення нестандартного облад­нання, інструкції заводів-виробників по монтажу та налагодженню облад­нання.

На основі проектно-кошторисної документації, одержаній від замовника, монтажна організація, що буде виконувати монтажні роботи розробляє, уз­годжує, та затверджує проект виконання монтажних робіт.

Важливим етапом є розробка проекту організації та здійснення будівель­них робіт.

Проект виконання монтажних робіт розробляється відповідно до існую­чого Державного стандарту, яким регламентується порядок розробки, перелік документації та її зміст.

 

3. Способи та методи виконання монтажних робіт

Реалізація монтажних робіт може бути здійснена наступними способа­ми: господарчим, підрядним та субпідрядним.

При господарчому способі монтажні роботи виконуються безпосеред­ньо підприємством, на якому монтується обладнання. Підприємство забезпе­чує проведення всіх монтажних робіт робочою силою і всім необхідним мате­ріалом. Цей спосіб пов’язаний з підвищенням вартості і терміну виконання монтажних робіт і тому використовується при невеликому їх об’ємі на діючих підприємствах.

При підрядному способі монтажні роботи виконує спеціалізована мон­тажна організація, яку називають підрядником (генпідрядник). Цей спосіб за­безпечує виконання робіт висококваліфікованими робітниками з використан­ням необхідних механізмів та спеціалізованих засобів.

При субпідрядному способі генпідрядник частину монтажних робіт пе­редає другій спеціалізованій монтажній організації, яку називають субпідряд­ником.

Найбільш поширені методи монтажу, які використовують в промисло­вості такі:

-        поточно-сумісний метод виконання будівельних і монтажних робіт;

-        крупно-блочний метод, при якому завод-виробник поставляє облад­нання у вигляді транспортабельних комплектних блоків. Монтаж виконується шляхом установки укрупнених блоків. Цей метод ще називають комплектно-блочним.

При монтажу обладнання, що надходить з низькою ступінню заводської готовності, використовують поточно-агрегатний метод монтажу. На діючих підприємствах використовують також метод надвигання, коли діюче обладнання зупиняють і розбирають лише після того, як завершено складання ново­го. При чому, нове обладнання монтується заздалегідь і в зібраному вигляді переміщується за допомогою домкратів, поліспастів, електролебідок (ручних лебідок) по накаточному пристрою на фундамент, чи на місце закріплення на металоконструкції. В цьому випадку необхідно заздалегідь спроектувати схе­му проведення нового обладнання по виробничому приміщенню. При виго­товленні монтажних блоків або укрупнених блоків розрізняють вузлове та за­гальне складання обладнання. Об’єктом вузлового складання є складові час­тини монтажного блока в цілому. Елементом, з якого починають складання виробу, називають базовим.

 

4. Підготовчі роботи монтажу

Своєчасна підготовка монтажних робіт та їх вірна організація забезпечу­ють максимальну продуктивність праці, скорочення термінів монтажу облад­нання та високу якість монтажних робіт.

Перше ніж приступити до виконання монтажних робіт, необхідно деталь­но вивчити проект організації монтажу. Документацію цього проекту необхі­дно перевірити з метою виявлення її повноти та достатності для виконання монтажних робіт.

До початку виконання монтажних робіт необхідно здійснити організаційно-технічну підготовку, яка включає:

-        організацію складів, відкритих площадок для зберігання, укрупненого збирання технологічного обладнання, вузлів трубопроводів, металоконструкцій;

-        спорудження постійних та тимчасових під’їзних шляхів, що забезпечу­ють подачу обладнання, конструкцій, матеріалів в зону монтажу;

-        прокладання зовнішньої мережі для підводу до об’єкту електроенергії, води, пари, стислого повітря тощо, необхідних для виконання монтажних робіт;

-        розробку графіків виконання монтажних робіт і передачі в монтаж об­ладнання;

-        спорудження необхідних для проведення монтажних робіт тимчасових виробничих та побутових приміщень.

Тимчасові майстерні для виготовлення обладнання, що не постачається заводом-виробником (каркаси, трубопроводи, збірники тощо), забезпечення ремонту обладнання, монтажних пристроїв, інструментів створюються відпо­відно з проектом виконання монтажних робіт.

Після цього виконують наступні роботи:

-        приймання обладнання та організація його зберігання;

-        приймання будівельних робіт, необхідних для здійснення монтажу;

-        проведення розміточних робіт;

-        розстановка обладнання, його загальний огляд та перевірка комплект­ності;

-        перевірка технічного стану;

-        збирання окремих вузлів обладнання;

-        виготовлення пристосувань та оснастки, передбачених проектом вико­нання монтажних робіт.

 

5. Загальномонтажні роботи

Загальномонтажні роботи включають такелажні роботи, розміточні ро­боти, будівництво фундаментів під обладнання, установку та закріплення об­ладнання на фундаментах, металоконструкціях та безпосередньо на чистих підлогах, виготовлення та монтаж технологічних металоконструкцій і не стан­дартизованого обладнання.

Такелажні роботи. Всі роботи по підійманню та переміщенню вантажів, що виконують за допомогою механізмів та пристосувань, називаються таке­лажними.

Вантажопідйомне обладнання і пристрої, тягові засоби і засоби переве­зення, які служать для переміщення вантажів, мають загальну назву – такелаж.

Основні такелажні роботи виконуються за допомогою монтажних кранів, козлових кранів, трубоукладачів, автонавантажувачів тощо. До засобів такелажу відкосять: черв’ячні, шестеренчасті, ричанні та барабанні лебідки, гідравлічні талпери; клинові, гвинтові, реєчні, гідравлічні, пневматичні домкрати.

До спеціальних такелажних засобів відносяться монтажно-мачтові підіймачі (мачти), монтажні портали, гідравлічні підйомники, шеври.

Під час монтажу використовуються монтажні поліспасти, блоки і блочні обойми, стропи і канати.

Розміточні роботи для визначення місця установки обладнання зводяться до нанесення головних і допоміжних монтажних вісів машин, вузлів, облад­нання на перекриттях та стінах будівельних споруджень. Ці осі повинні бути ув’язані з осями будівлі, які обов’язково нанесені на планах і розрізах монтаж­ного простору, та установочних кресленнях.

Відстань від осей будівлі до осей машини чи апарата позначається на кресленнях і називається прив’язочними розмірами. За допомогою прив’язочних розмірів фіксують положення обладнання в горизонтальній площині. Положення обладнання у вертикальній площині фіксується відміткою.

Для виконання розміточних робіт використовують такі інструменти і засо­би: лінійки, метри, косинці, рулетки, виски, шнури, ватерпаси, різні шаблони.

Фундаменти під обладнання – це монтажні спорудження, які призначені для передачі тиску на ґрунт, що виникає під дією маси машин (обладнання) і сил від роботи цієї машини. Фундамент жорстко з’єднаний з обладнанням і надає обладнанню допоміжну жорсткість і стійкість.

Фундаменти бувають: стрічкові, рамні, суцільні і масивні.

В залежності від матеріалу виготовлення вони можуть бути бетонні, залі­обетонні, бутові.

Фундаменти виготовляють на основі креслень заводу-виробника маши­ни (обладнання).

         Розрахунок фундаменту зводиться до визначення його геометричних розмірів, які забезпечують нормальну роботу машини чи апарата. Розрізняють статичний розрахунок фундаментів і динамічний розрахунок. В основу статичного розрахунку положено умова, що фундамент не повинен давати осідання.

При проектуванні фундаментів під поршневі компресори, двигуни внут­рішнього згорання, поршневі насоси і т. п., окрім статичного розрахунку фун­даменту виконують також його динамічний розрахунок. Фундамент, що стоїть на пружній опорі під впливом імпульсів сил, які розвиваються в машині, вихо­дять із стану рівноваги і рухаються з коливаннями різної величини.

Коливання фундаменту не повинні перевищувати 0,3 мм для засипних і 2 мм для не засипних фундаментів.

Якщо коливання фундаменту співпадають по частоті з коливаннями самої машини, то настає явище резонансу. Такі коливання особливо небезпечні, коли співпадають з нормальною частотою обертання валу машини. Динаміч­ний розрахунок і полягає в перевірці на резонанс і розрахунку частоти приму­сових коливань фундаменту.