44 ТЕХ  РМНО

Тема: Монтаж, ремонт і випробування обладнання для механічної обробки сировини

План

1.   Монтаж,  випробування   центрифуг.

2.   Ремонт і випробування центрифуг.

    1.Монтаж, випробування.

       Загальні вимоги. Підприємство-виготовлювач центрифуг поставляє їх споживачеві в повністю зібраному вигляді або у складальних блоках, що не вимагають розбирання при монтажі. До передачі для монтажу центрифуга повинна зберігатися у споживача в сухому закритому приміщенні при температурі не нижче + 5 °С і не вище +30 °С із відносною вологістю від 45 до 80 %. У приміщенні не допускається наявність їдких парів або газів, що викликають корозію. Машина повинна бути захищена від впливу сонячних променів та перебувати на відстані не менше 1 м від опалювальних приладів.

         Заводська консервація забезпечує строк зберігання центрифуги не більше двох років. Періодично, але не рідше ніж через 6 місяців, рекомендується перевіряти стан консервації. Виявлену в окремих місцях корозію необхідно видалити і зробити місцеву переконсервацію.

Сучасні промислові центрифуги, як правило, комплектують віброізолювальними пристроями. Великогабаритні центрифуги, що не мають віброізолювального пристрою, установлюють на масивних, як правило, індивідуальних фундаментах, що споруджуються на першому поверсі виробничого будинку. Розміри фундаменту залежать від маси, габаритів і коефіцієнта динамічності центрифуги. Їхня масивність і міцність необхідні для запобігання надмірним вібраціям.

У ряді випадків із технологічних міркуваннь центрифуги розміщають на верхніх поверхах будинків. При цьому великогабаритні центрифуги й вертикальні підвісні машини найкраще ставити на бетонні стовпи, розміщені на першому поверсі будинку. Основи стовпів повинні перебувати нижче нульової оцінки й обпиратися бетонними подушками на ґрунт. При установці центрифуг на перекриттях будинку підлога й балки повинні бути дуже міцними.

Центрифуги, укомплектовані віброізоляцією, можна встановлювати на високих відмітках виробничих споруд, оскільки віброізоляція практично повністю виключає передачу динамічного навантаження на будівельні конструкції. Віброізолювальний пристрій складається із чавунної масивної плити (для легких і середніх машин) або залізобетонного постаменту (для великогабаритних центрифуг), шести пружинних підставок і чотирьох демпферів грузького тертя, призначених для гасіння автоколивань системи. Кожна пружинна основа складається з верхніх і нижньої опорних плит, двох циліндричних кручених пружин і стяжок. Залізобетонний постамент виготовляють на місці монтажу силами замовника за кресленнями постачальника центрифуги.

Балки перекриття, на які опирається центрифуга, розраховують виходячи зі статичного навантаження, створюваного машиною й постаментом або плитою віброізоляції.

Для розбирання центрифуги у період ремонту необхідно передбачити підіймальні пристрої, що забезпечують демонтаж найбільш важких вузлів і деталей верхньої частини станини, кожуха, ротора разом із валом, віброізолювальною плитою.

Висоту приміщення вибирають із таким розрахунком, щоб можна було зробити розбирання й складання машини, а на площадці навколо неї можна було встановити стелажі для розміщення демонтованих деталей і вузлів. Для зручності обслуговування центрифуги навколо її постаменту (або плити віброізоляції) необхідно забезпечити вільні проходи шириною 1,5 — 3 м (залежно від габаритів машини).

Пульти керування бажано розміщувати на площадці перед машиною, забезпечивши прохід між пультом і центрифугою 2—3 м.

Перед початком монтажу центрифуги необхідно провести підготовчі роботи. На площадці повинні бути необхідні монтажні креслення, схеми трубопроводів, технічний опис та інструкція для експлуатації.

Рекомендується мати окреме закрите приміщення зі стелажами для зберігання дрібних знімних вузлів і деталей, запасних частин, інструменту, пристроїв і технічної документації. Перед монтажем із приміщення повинні бути вилучені всі сторонні предмети. Приміщення повинне бути чистим, добре освітленим, опалюваним.

Необхідно переконатися у справності підйомно-транспортних засобів, підготувати для монтажних робіт канати, ланцюги і т.п.

Центрифугу, складальні блоки й окремі знімні деталі потрібно піддати зовнішньому огляду, перевіривши наявність пломб, передбачених технічною документацією, потім зробити розконсервацію машини, складальних блоків, знімних вузлів і деталей.

     Монтаж центрифуги   з віброізолювальним пристроєм проводять у такому порядку. На підготовлену рівну і гладку бетоновану площадку ставлять пружинні підставки, попередньо однаковою мірою стиснені за допомогою стяжок. На них установлюють плиту (як правило, із центрифугою) або постамент, на якому потім монтують центрифугу і складальні блоки. Між плитою (постаментом) і бетонованою основою ставлять демпфери, які верхнім фланцем кріпляться за допомогою болтів до плити (постаменту), а до основи — забетонованими металевими пластинами.

Поверхню постаменту перед установкою центрифуги необхідно промити теплою водою; місця, на яких виявлені масляні плями, ретельно вимити; нижню поверхню станини центрифуги очистити від бруду, мастила і промити теплою водою.

При установці центрифуги на постамент її піднімають над рівнем постаменту на висоту не менше 40 мм за допомогою віджимних гвинтів, а також металевих пластин, що входять до монтажного комплекту центрифуги, і перевіряють за рівнем (місце установки рівня зазначене на монтажному кресленні центрифуги). Допустиме відхилення установки від горизонтальності дорівнює 0,3 мм на 1 м. Горизонтальність забезпечується переміщенням середніх пружинних опор.

Після зазначеної підготовки основи центрифуги підливають бетонною сумішшю на висоту 100-120 мм. Підливання рідким бетоном рекомендується починати з одного боку станини так, щоб переконатися, що бетон проходить під усією поверхнею станини. Підливання повинно проводитися безупинно.

Після того як бетон стане досить міцним, проводять рівномірне й остаточне затягування фундаментних болтів і монтаж на постаменті приводу, його огородження, маслостанцій та інших знімних вузлів і деталей, попередньо провівши їх розконсервацію. При монтажі приводу центрифуги необхідно забезпечити паралельність по осях і торцевих площинах привідних шківів. Допустимі відхилення не більше 1 мм.
         Технологія ремонту деталей і вузлів. Головним робочим органом центрифуг є ротор. Від його стану залежить працездатність машини в цілому. При стоншенні обичайки ротора внаслідок корозійного або ерозійного зношування виконують перевірочний розрахунок ротора на міцність за фактичною товщиною стінки. У разі негативного результату розрахунку необхідно замінити ротор.

Посадкові місця роторів центрифуг ФГП, ФГН, ФПН у разі виявлення на них дефектів піддають ремонту. Обсяг і вид ремонту залежать від характеру і глибини дефектів. При незначних порушеннях поверхонь і геометрії посадкових місць проводять проточування й притирання цих поверхонь.

При більш значних ушкодженнях проводять наплавлення посадкових місць або виконують гільзування. Гільзування є більш дорогим способом відновлення посадок, але виключає деформацію роторів. Остаточне чистове проточування посадки ротора на вал виконують після запресування гільзи.

У вузлі ротора центрифуги ОГШ найбільш часто виходять із ладу підшипники, ущільнення, зливальні втулки, шкребки й вивантажувальні вікна. Тому центрифугу й ротор розбирають в об’ємі, необхідному для ремонту або заміни зазначених деталей. При значному зношуванні вивантажувальних вікон роблять наплавлення зношених місць і зачищення їх до номінального розміру. Підшипники, ущільнення, зливальні втулки і шкребки заміняють на нові. Після ремонту ротор обов'язково піддають динамічному балансуванню.

Шнек центрифуги ОГШ. У шнеках найбільшому зношуванню у процесі експлуатації піддаються витки і завантажувальні втулки. Центрифугу розбирають в об’ємі, необхідному для зняття шнека. Шнек очищають від продукту і промивають. Витки наплавляють до необхідного діаметра твердим сплавом ВЗК (стеліт) або сормайтом. Після наплавлення шнек проточують на токарському верстаті і зачищають пневмотурбіною по площині й фасці. На верстаті шнек виставляють по посадкових шийках підшипників. Допустиме биття шийок — 0,03 мм. Сильно зношений шнек заміняють на новий. Завантажувальні втулки із графітовими кільцями ремонту не підлягають і заміняються на нові. При зношуванні сталевих зливальних втулок роблять наплавлення виробленої частини й зачищення її до номінального діаметра.

При зношуванні цапфи шнека виготовляється нова або наплавляється зношена цапфа із припуском на шийку під підшипник 2-3 мм на діаметр. Шнек збирають із цапфою і роблять остаточну обробку шийки цапфи. При обточуванні його виставляють по шийці підшипника другої цапфи. Перед збиранням шнек необхідно піддавати динамічному балансуванню.

При ремонті шнека встановлюють нові шарикопідшипники й манжети ущільнень. 

Вали. У вузлі головного вала центрифуги ФГП найбільш часто виходять із ладу підшипники і бронзові втулки. Для заміни підшипників необхідно зняти вал із підшипниками, розібрати його і замінити підшипники.

Перед заміною підшипників кочення потрібно перевірити посадкові розміри під підшипники у валах і корпусах і у випадку ослаблення посадок виправити їх відповідно до раніше наведених рекомендацій.

Сильно зношені бронзові втулки після розбирання головного вала треба випресувати або розточити й замінити на нові. Перед остаточним збиранням головного вала рекомендується очистити й продути стисненим повітрям усі отвори для змащення.

Контроль натягу ременів роблять у такий спосіб: розділивши міжцентрову відстань між шківами приблизно навпіл, підвішують на верхню ділянку ременя вантаж масою 5 кг; при цьому провисання ременя не повинне перевищувати 15-20 мм. Надмірний натяг ременів призводить до швидкого виходу з ладу підшипників приводної муфти або головного вала.

При монтажі центрифуги на віброізоляції всі з'єднання трубопроводів і електропроводки повинні бути еластичними. Це досягається установкою еластичних проміжних елементів (металевих сильфонів, гумових вставок й ін.), що забезпечують переміщення в межах від 10 до 20 мм. Тому центрифуги комплектують металевими сильфонами або гумовими вставками.

Особливості монтажу гумованих центрифуг. При транспортуванні гумованих машин, вузлів і деталей необхідно, щоб ланцюги або канати підіймальних засобів не терлися об гумовик і не тиснули на нього. Гумовик повинен бути захищений м'якими прокладками. Щоб уникнути його ушкодження, не дозволяється прикладати до неї металеві вироби.

Зберігати гумовані машини, вузли й деталі до монтажу рекомендується у напівтемному приміщенні в упакуванні при температурі від 2 до 20 °С. Неприпустимі різкі температурні коливання, а також контакт гумовика із паливно-мастильними матеріалами.

При монтажі підвісних вертикальних центрифуг необхідно забезпечити захисне покриття зазору між кінцем гумування вала й облицюванням у маточині ротора: зафарбувати його або встановити гумову прокладку. Гумовані деталі й вузли ретельно оглядають для перевірки їхньої справності.

На підприємствах із високими вимогами до хімічної чистоти продукту центрифугу перед пуском необхідно ретельно промити гарячим розчином соди для видалення з поверхні гуми осадів, що утворилися при вулканізації.
       Особливості монтажу підвісних вертикальних центрифуг. Для монтажу, збирання й розбирання центрифуг потрібний підіймальний механізм вантажопідйомністю не менше 3 т, розміщений над центрифугою на висоті не нижче 7 м від рівня підлоги. Устаткування й будівельні деталі на місці монтажу центрифуги не повинні перешкоджати вільному входу й виходу повітря, що охолоджує головний електродвигун, і закривати його вентиляційні вікна. Необхідно захищати електродвигун від влучення рідини й пари. Неприпустимо, щоб електродвигун перебував на відстані менше 1м від гарячих трубопроводів.

Після того як виконаний монтаж центрифуги, тобто: 1) центрифуга встановлена у проектне положення й закріплена на фундаменті; 2) до центрифуги проведені всі технологічні комунікації — трубопроводи живильної суспензії, фугата, промивна рідина, охолоджувальні рідини на холодильник (за необхідності), точка вивантаження осаду й інші згідно із проектом на установку центрифуги; 3) зібрана електрична схема центрифуги й підведене електроживлення; 4) зібрана система контрольно-вимірювальних приладів і до неї підведене живлення згідно із проектом; 5) центрифуга розконсервована відповідно до інструкції з монтажу та експлуатації заводу-виготовлювача; 6) виконане змащення підшипників, заправлені в потрібному об’ємі вузли центрифуги з картерним змащенням (планетарний редуктор, турбомуфта), залите масло в систему змащення центрифуги (ОГШ, ФГН) або гідросистему (ФГП); 7) перевірені всі запірні арматури на технологічних трубопроводах, розпочинають передпускові операції.

1) Включають електродвигун привода маслонасоса і перевіряють правильність його підключення, функціонування системи змащення або гідросистеми. Проводять настроювання тиску, якщо воно не відповідає інструкції; 2) вмикають двигун привода центрифуги, перевіряють напрямок обертання ротора; 3) при позитивних результатах за пунктами 1, 2 включають привід центрифуги і виводять її в режим холостого ходу на робочій частоті обертання ротора. У тому випадку, якщо центрифуга має кілька робочих швидкостей, перший пуск необхідно виконувати на найменшій, щоб механізми могли припрацюватися; 4) випробування на холостому ходу повинні проводитися упродовж не менше 2 годин, щоб можна було переконатися, що температура в контрольних точках (підшипники опор, температура масла й ін.) встановилася в допустимих нормах, зазначених у керівництві заводу-виготовлювача. Вібрація машини не повинна перевищувати допустимих значень, що допускаються. Відсутність протікання масла й інших рідин у системі — це обв'язкові функції центрифуги.

Переконавшись у тому, що центрифуга на холостому ходу працює стійко, плавно відкривають завантажувальний клапан на лінії подачі суспензії й виводять центрифугу на робочий режим.

      Регулювання якості поділу суспензії.  Для оцінки ефективності роботи центрифуги, як правило, досить трьох головних параметрів: продуктивності, вологості осаду й віднесення твердої фази з фугатом.

Додатковими критеріями може бути ефективність промивання, подрібненість осаду й ін.

Продуктивність центрифуг безперервної дії (ОГШ, ФГП) регулюється подачею суспензії, у центрифугах періодичної дії (ФГН, ФПН) — тривалістю циклів (в основному фугування).

Вологість осаду залежить від частоти обертання ротора центрифуги, довжини зони зневоднювання в центрифугах типу ОГШ і тривалості операції віджимання у центрифугах ФПН і ФГН.

Віднесення твердої фази з фугатом для фільтрувальних центрифуг залежить від характеристики фільтрувальних сит і тривалості операції «промивання»; для відстійних центрифуг седиментаційними властивостями осаду та гідродинамічної обстановки в роторі.

Монтаж і пусконалагоджувальні роботи можуть виконуватися замовником, спеціалізованою організацією або заводом-виготовлювачем              центрифуг і оформляються відповідними актами.

1.  Ремонт центрифуг. У процесі експлуатації центрифуги піддаються поточному, середньому і капітальному ремонту. Міжремонтні пробіги для різних типів центрифуг різні і в основному залежать від умов експлуатації машин.

Розрахунковий термін служби центрифуг становить, як правило, 8-10 років. (Спеціальних, наприклад, для поділу ізотопів урану — 30-50 років безперервної роботи).

Для ремонту пари вал-підшипник застосовують два способи: відновлення шийки вала до мінімального розміру і створення натягу у з’єднанні за рахунок зменшення на відповідну величину отворів внутрішнього кільця підшипника хромуванням.

Відремонтовані вали повинні задовольняти такі основні технічні умови: геометричні розміри відремонтованих шийок повинні бути виконані з допусками, установленими для номінальних розмірів; чистота їхньої поверхні повинна бути не нижче 0,8; відхилення основних і допоміжних баз від осі не повинне перевищувати 0,03 мм.

         Ремонт фільтрувальних елементів. Як фільтрувальні елементи центрифуг застосовуються: у центрифугах ФГП — колосникові сита; у центрифугах ФГН — металеві або неметалічні сита; у центрифугах ФПН— нікелеві сита гальванічного осадження.

У процесі роботи сита піддаються корозійно-ерозійному зношуванню. Ступінь зношування залежить від корозійних та абразивних властивостей фільтрувальних суспензій, а також матеріалу сит. Для підвищення зносостійкості просіювальні й нікелеві сита гальванічного осадження покривають шаром твердого хрому.

Відповідно до керівництва з експлуатації сита при роботі центрифуг підлягають періодичному промиванню (періодичність установлюється при пусконалагоджувальних роботах).

У випадку якщо при центрифугуванні осад має підвищену вологість, необхідно виконати позачергове промивання.

У міру зношування сит збільшується їхній перетин, що приводить до підвищеного віднесення твердої фази з фугатом. Цей показник є критерієм роботи фільтрувальних сит.

При досягненні граничного значення віднесення сита підлягають заміні на нові. Заміну сит необхідно робити у строгій відповідності до керівництва заводу-виготовлювача. Необхідні пристрої й інструмент для зміни сит поставляються разом із центрифугами.

При правильній заміні сит перебалансування ротора не потрібне.

Муфти. Зняту з вала двигуна відцентрову муфту необхідно розібрати, деталі промити в уайтспіриті або гасі, витерти й висушити. Під час огляду деталей ретельно перевіряється стан робочих посадкових поверхонь і підшипників.

Ремонт зовнішніх поверхонь вводів виконується аналогічно ремонту валів. Шківи ремонтують так само, як і корпус підшипників.

Зношені підшипники кочення підлягають заміні. Особливу увагу потрібно звернути на стан гальмівних колодок. Зношені пластини необхідно замінити. Заклепки не повинні виступати над поверхнею колодок. Колодки підганяють за масою; різниця в їхній масі допускається не більше 10 г.

При ремонті турбомуфти ослаблені посадки підшипників на валах, задири на місцях ущільнень усувають наплавленням, хромуванням, за допомогою втулок. У корпусах підшипників, колесах ослаблені посадки ремонтують шляхом наплавлення або установки втулки. Тріщини в місцях приварювання лопаток зачищають до основного металу й заварюють. Колеса турбомуфт після ремонту необхідно відбалансувати статично, зношені шарикопідшипники й ущільнення замінити на нові.

При тривалій експлуатації торцевих муфт центрифуги ФГП частіше зношується тертьовий торець бронзової втулки, рідше — сталевого кільця. З появою рисок, задирів та інших дефектів на поверхні торець ретельно зачищають і притирають до появи площинності. У випадку значного зношування сталевого кільця його випресовують і заміняють на нове.

Механізм зрізу. У процесі роботи центрифуги на механізм зрізу впливають значні динамічні навантаження. Унаслідок цього, а також через неправильну установку механізму зрізу на центрифузі можуть виникнути несправності механізму зрізу: прогин напрямних, скривлення штока, зношування циліндра, поршневих кілець, втулок, а також викришування або поломка леза ножа.

Перед ремонтом механізму зрізу необхідно з'ясувати причини несправності. Після цього його потрібно зняти із центрифуги й розібрати. Вали, напрямні штоки із вигином вище допустимого піддають виправленню. Риски, подряпини й задири на робочих поверхнях циліндрів видаляють шабруванням. Втулки, на яких виявлені тріщини й підвищене зношування, заміняють на нові.

Питання для самоперевірки:

1.    Які основні умови зберігання центрифуг до їхньої передачі на монтаж?

2.    В якому порядку проводять монтаж центрифуги   з віброізолювальним пристроєм?

3.    Якому ремонту при процесі експлуатації піддаються центрифуги ?

4.    Як ремонтують фільтрувальні елементи?